‏ Hebrews 11

Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. 1Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“ 2А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“. 3Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі. 4

Сила віри

5А віра — то підста́ва споді́ваного, доказ неба́ченого. 6Бо нею засвідчені ста́рші були́. 7Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. 8Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє. 9Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“. 10Догоди́ти ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. 11Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона. 12Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. 13Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці, 14бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць. 15Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав. 16Тому́ й від одно́го, та ще змертвілого, народилось так багато, як зо́рі небесні й пісок незчисле́нний край моря. 17Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“. 18Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини. 19І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б час повернутись. 20Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто. 21Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого, 22що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“. 23Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз. 24Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва. 25Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“ 26Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в. 27Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого. 28Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової. 29Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху. 30Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж ска́рби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. 31Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царе́вого, бо він був непохитний, як той, хто Невиди́мого бачить. 32Вірою справив він Пасху й покро́плення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. 33Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходо́лом, на що спокусившись єги́птяни, потопились. 34Вірою впали єрихо́нські му́ри по семиденнім обхо́дженні їх. 35Вірою блудни́ця Раха́в не згинула з невірними, коли з миром прийняла́ виві́дувачів. 36І що ще скажу́? Бо не стане ча́су мені, щоб оповіда́ти про Гедео́на, Вара́ка, Самсо́на, Ефта́я, Дави́да й Самуї́ла та про пророків, 37що вірою ца́рства побива́ли, правду чинили, оде́ржували обі́тниці, пащі левам загороджували, 38силу огне́нну гасили, утікали від ві́стря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були́ на війні, оберта́ли в розтіч полки́ чужоземців; 39жінки діставали поме́рлих своїх із воскресі́ння; а інші бували скатовані, не прийнявши визво́лення, щоб отримати краще воскресі́ння; 40а інші дізнали наруги та рани, а також кайда́ни й в'язниці.